Пропонуємо вам пройти незвичайним туристичним маршрутом — крізь двері Івано-Франківська, відреставровані завдяки громадській ініціативі “Франківськ Який Треба Берегти”. Ми відібрали 12 локацій-тире-вулиць, де можна на власні очі побачити відреставровані двері, а потім прочитати тут їхню історію.
Та спершу — чому саме двері?
Цитуємо авторку ініціативи Марію Козакевич: “Двері — то символ будь-якого часу. Дивлячись на двері, ми можемо зрозуміти, які люди живуть в цьому будинку, як вони дбають про архітектуру свого міста, про середовище навколо них і наскільки свідомими та відповідальними господарями вони є. Архітектура, її стан та вигляд є обличчям будь-якого міста, а двері — немов портрет містян, їхньої діяльності або бездіяльності”.
1. Міська ратуша
Найперші двері знайти легко — вони належать міській ратуші. Ратуша, хоча й не старовинна, але й не надто молода — має 85 років та збудована у стилі конструктивізму. Тому їй зовсім не пасували пластикові двері, встановлені на початку 2000-х років. Волонтери ініціативи #ФранківськЯкийТребаБерегти знайшли в архіві креслення архітектора Станіслава Трелі, за якими відновили історичний вигляд дверей завдяки гранту та вмілим майстрам. Зараз ратуша виглядає так, як й мала — її прикрашають величні дерев’яні двері з бересту, що виблискують десятками трикутних фацетованих віконечок.
2. Будинок профспілок по вул. Міцкевича, 4
В будинку профспілок знаходяться найстаріші двері серед відреставрованих — їм 125 років, як і самій будівлі, зведеній у 1896 році для повітової ради. Доля цих дерев’яних дверей типова — встановили пластикові, а старі автентичні заховали у підвалі (все ж добре, що не спалили й не викинули). Коли їх дістали, виявилось, що стара деревина добре збереглась й набула особливого кольору та текстури, а нижні тафлі (себто, філенки) дверей були прикрашені вставками з червоного дерева. Зараз, коли первісний вигляд дверям повернули, вони не лише найстаріші, а й найрозкішніші в добірці.
3. Вул. Шашкевича, 5
Вулиця Шашкевича — одна з найстаріших франківських вулиць. Колись вона була невеликою й звалась вулицею Святого Юзефа. Вже за радянського союзу, в 1945 році, стала більшою, об’єднавшись з частиною іншої вулиці. Саме тому має одну особливість — незвичайну нумерацію будинків. Тут парні номери розташовуються зліва, а непарні — справа, хоча на всіх інших франківських та українських вулицях все якраз навпаки.
Будинок за номером 5 не міг похвалитись якоюсь особливою історією, зате зараз може похвалитись відреставрованими дверима. Височезні, триметрові, засклені зверху, вони вже не пофарбовані коричневою емальованою фарбою, а сяють новеньким лаком та мудрою текстурою старої деревини.
Читай також: Путівник Івано-Франківськом
4. Вул. Мазепи, будинок 7-9
Двері на вулиці Мазепи ведуть до нині житлового будинку, побудованого, ймовірно, Абрагамом Готфрідом на початку 1890-х років. Його архітектором вважають або Яна Кудельского, або Феліціяна Баяна. Приміщення в стилі віденського неокласицизму колись слугувало першій “Просвіті”, аптеці, дитячій бібліотеці. В будинку навіть зараз частково збереглись дерев’яні вікна та двері, двоє з яких були відреставровані майже випадково. Започатковувачка ініціативи побачила їх на прогулянці. Виявилось, що двері були не зачиненими й відкрили їй справжні скарби — дракона, оленя та лимонові дерева, що живуть на підлозі під’їзду за вже новими дверима.
5. Художня школа на вул. Павлика
Історія дерев’яних дверей з художньої школи на вулиці Павлика ще раз доводить, що людям стара столярка небайдужа. У 2016 році тутешні вікна та двері замінили пластиковими, а старі віддали на дрова. Всі, крім вхідних — завгосп школи не змогла їх викинути, адже її тато сам був теслею й робив подібні. У 2019 році двері потрапили на реставрацію. Коли зняли фарбу, виявилось, що вони радянські, тому майстри діяли трішки сміливіше й модернізували двері — використали нову ручку, а у віконечку зверху додали закладу, вітражі по кутах та невеличку художню інсталяцію з дерев’яних горщиків та пензлів. На старе місце двері повернулись в 2020 році й вхід до школи тепер справді “художній”.
6. Кам’яниця по вул. Короля Данила, 1
Колись величні, а потім спотворені неякісним лакуванням, дерев’яні двері ведуть до кам’яниці 1912 року будівництва, якій належать найцікавіші в місті мозаїчні підлоги. Кожен поверх має свій візерунок — квіти, гілки, масивний круговий орнамент та лимонне дерево. Саме сюди завітали актори фільму “Віддана” до початку знімань, аби достеменно відчути дух старого Станиславова, про який так багато йдеться в романі Софії Андрухович “Фелікс Австрія”, за яким й знято фільм. Після реставрації двері позбулись брудно-іржавого кольору й стали ніби шоколадними, а ще світлішими. Адже верхні тафлі зробили скляними, якими вони й були в оригіналі. Також додали матоване скло та вітражі з лимонами, на які майстриню надихнула лимонова мозаїка.
7. Вул. Грушевського, 42
Теперішня вулиця Грушевського — місце скупчення головних адміністративних установ міста. За австрійського періоду вона звалась Заболотівська вища, за польського періоду — третього березня, за радянського — Карла Маркса. Ще вона має свято — його відзначають 29 вересня, у день народження Михайла Грушевського.
Ближче до кінця цієї вулиці знаходиться наступний пункт нашого переліку відреставрованих дверей. Вони — перші в цьому дописі металеві. Дійсно розкішні, в стилі віденської сецесії. Та вся розкіш була похована під численними шарами радянської фарби. Коли її зняли, виявилось, що на дверях з плавними вигинами та незвичною опуклою фрамугою сховані вставки з латуні. Частину з них вдалось відреставрувати, частину відновили з нуля. Також вдалось встановити рідний колір дверей — чорний, який виглядає ще елегантнішим завдяки декоративним латунним розеткам.
8. Вул. Грушевського, 7
Серед державних установ згаданої вулиці Грушевського знаходиться ще й фізіологічний корпус медичного університету, який збудували в 1904 році для розміщення страхової компанії. Вхід до нього охороняли дуже високі, та непоказні металеві двері, наглухо зашиті фанерою та металевими листами. Міцна конструкція, та немає нічого спільного з початковою історією. Адже нещодавно знайшлось фото, зняте під час війни, з якого стало зрозуміло, що в оригінальному вигляді вони були заскленими вітражним склом. Відновлюючи його за фото, вітражист власноруч вирізав аж 182 шматочки скла різної форми та розміру. Зате тепер важезні металеві двері полегшали та в сонячну погоду відкидають чудернацькі тіні на стіни й сходи.
Читай також: Куди поїхати недалеко від Івано-Франківська
9. Вул. Труша
Труша — найкоротша, найвужча та найстаріша вулиця Івано-Франківська. Зараз названа на честь видатного українського художника-імпресіоніста Івана Труша. До того звалась так — Божнича, Темна, Коротка, ім. Василя Качалова. А з’явилась одночасно із заснуванням міста. На ній всього 4 будинки, тому відшукати відреставровані двері буде просто. Місцеві звуть їх по-простому — червоні та сині. Точніше, реставрували лише червоні, а сині відновлювали з нуля за старими фото. Але останні цікаві не лише своїм кольором, а й тим, що поруч встановлено пам’ятну дошку Наталії Кобринській — громадській діячці, що в 1884 році започаткувала рух за рівні права та створила першу жіночу організацію. Того самого року на площі Ринок (до неї виходить Труша) відбулись перші збори цієї організації, на яких серед промовців був навіть Іван Франко.
10. Вул. Незалежності, 18
Якщо крокувати франківською стометрівкою й добре крутити головою на всі боки, обов’язково побачите новісінькі, тільки-но відреставровані двері. Вони бачили чимало всього, адже й сама вулиця стара — перші будинки тут з’явились в 1760-х роках. Вулиця Незалежності довго була й залишається нині культурним та фінансовим центром міста, адже саме таку адресу мали перші франківські цукерні, найкращі ресторани, навіть кінотеатр.
Тому двері, що живуть за адресою вул. Незалежності, 18, пережили 2 світові війни, принаймні 3 режими, святкові паради та сумні події. Що відбилось на їхньому зовнішньому вигляді: чорні плями від пожежі, сліди від цвяхів, якими на старовинні дубові двері набивали вагонку, та бордово-коричнева фарба. Зараз, коли з них прибрали все зайве й додали кольорові вітражі, їхні старі фото здаються вигадкою. Але дещо таки залишили з поваги до історичного минулого речі — темні плями від пожежі прибрали не повністю й не відшліфовували удари від коліс карет, що колись заїжджали до двору.
11. Площа Міцкевича, 2
За цією адресою зараз знаходиться обласна дитяча бібліотека, але будівля зводилась в 1895 році для польського спортивного товариства “Сокіл”. Мабуть, через асоціацію з соколиними вежами тут теж така з’явилась. І саме на її вершечок, а не на двері, потрібно дивитись, щоб побачити відреставроване. Вікна — всього 17 віконних рам. З них 5, власне, реставрували — 2 рами були на своєму місці, ще 3 знайшли всередині вежі. Всі інші виготовили заново. Вітражі виконані в поєднанні кольорового (його добре видно ззовні) та прозорого скла, аби зсередини можна було милуватись містом.
12. Вул. Шевченка, 72
Вулиця Шевченка — не зі старих. На початку XIX століття вміщувала 16 невеликих будинків, та незабаром стала дуже популярною серед охочих звести новий дім. Будівельний бум збігся з періодом розквіту франківської ковальської школи, тому на вулиці було досить витончених металевих брам Збереглись не всі, та одні залишились — у стилі віденської сецесії.
Пофарбовані традиційною для радянських часів брудно-іржавою фарбою, двері стали справжнім відкриттям. Під шарами старої фарби виявились залишки мідних та латунних деталей, трішки рідного скла, фарба та карбована табличка з іменем майстра поруч з ручкою — Петро Ярошевський. Після реставрації брамі повернули рідний темно-зелений колір та заново зробили декоративні латунні розетки, що їх колись просто зрізали. Повністю засклили новим вітражем — старого вистачило тільки для фрамуги. Знизу додали нові латунні металеві накладки.
Як підтримати проєкт реставрації дверей
Порятунок одних дверей коштує від 25 до 60 тисяч гривень. Ініціатива “Франківськ Який Треба Берегти” не фінансується державою, тому кошти шукають всюди, а процес реставрації зазвичай триває довго. Часто фінансово допомагають мешканці будинку, соціальні підприємці та меценати. Часом вдається виграти грант. Інколи спрацьовують колаборації — під час реставрації вікон на Міцкевича, 2 в сусідньому кінотеатрі тривала акція “Добрі справи + добре кіно”, коли 2 гривні з кожного квитка перераховувались на відновлення віконечка вежі. Та підтримати ініціативу може не лише франківець, а й будь-хто. Наприклад, на Патреоні чи придбавши оригінальну сувенірну продукцію на офіційній сторінці ініціативи — наліпки, шкарпетки, магніти з дверима, які в інші міста надсилають Новою Поштою.
Telegram 
