8 місць Туреччини, де варто побувати хоч раз • dovkola

Туреччина – наче торба із сюрпризами для туристів. І лише від тебе залежить, що саме звідти дістанеш. Ол-інклюзів, аніматорів, гучні вечірки біля басейну й шведський стіл. Чи картату подорож в дивовижні місця, де кожен камінчик може розказати цікавезну історію. Світанки й сутінки такі промовисті, що хочеться співати. А рівень гостинності не залежить від розміру твого туристичного бюджету. Якщо шукаєш другий варіант, ця добірка допоможе його знайти (принаймні щиро на це сподіваюся).

1. Каппадокія

Каппадокія – не адміністративний, а історичний регіон Туреччини. Доволі великий та насичений пам’ятками, тож приділити йому варто хоча б два дні. І ось якими враженнями та справами їх наповнити:

По-перше, приїхати до міста Гереме й винайняти номер в одному із скельних готелів. Колись вони слугувати справжніми будинками місцевим жителям, а зараз стали частиною місцевого колориту. В більшості з цих готелів немає безпровідного інтернету, та це повністю компенсується можливістю відчути себе на місці середньовічного турка.

Прокинутись на світанку, виїхати на межу міста й спостерігати, як одна за одною до неба здіймаються справжнісінькі повітряні кулі. Ну, або самому здійнятись в кошику однієї з таких куль. Якщо в дитинстві тобі подобались пригодницькі романи Жуль Верна, від цієї розваги поринеш в повний та нероздільний захват.

Навідатись до Національного парку Гереме на виріжку міста. Колись тут, в християнському центрі, було більше 400 церков. Зараз же можна побачити лише дві, й великий скельний монастир.

Відвідати хетську фортецю в містечку Учізар неподалік Гереме, з вершини якої відкривається найкращий вид на Каппадокію.

Й, звісно, побачити долину з високими кам’яними стовпами, від яких регіон й отримав свою назву. Вони утворились в результаті вивітрювання м’яких гірських порід. Цей процес триває і зараз.

Читайте також: 10 ідей чим знайтися в Каппадокії

2. Півострів Датча

Каппадокія прекрасна, але велелюдна – щороку до регіону приїжджає понад 2 мільйони туристів, тож можеш оцінити кількість майбутніх сусідів. Витончене рішення – після такого мурашника поїхати туди, де туристів зустріти складно. Наприклад, до півострова Датча на узбережжі Анатолії.

На півострові дуже вітряно й приголомшливо гарно. На півдні – чисті пляжі, на заході – руїни стародавнього міста Кніду, в центрі – колоритне портове містечко. Всюди – оливкові та мигдальні дерева. До містечка Датча варто потрапити хоча б заради можливості скуштувати автентичних рибних страв, приготованих за рецептами, яким вже сотні років.

3. Мардін, центр

Місто Мардін знаходиться в південно-східній частині країни, недалеко від кордону з Сирією, й сюди варто приїхати для того, щоб побачити іншу Туреччину. Далеку від європейської ментальності, дещо закриту, але від того ще цікавішу.

Місто зазнало значного сирійського впливу, його першими жителями були асирійці. Пізніше сюди мігрували курди й християнські поселенці. В 90-х роках минулого століття Мардін був закритий до відвідування туристами. Втім, туристи й без того сюди рідко заглядали. Тому Мардін сьогодні – одне з найколоритніших й найменш глобалізованих турецьких міст.

Що воно інакше, бачиш з нетипової архітектури вапняних будиночків, які часто прикрашені старовинними мозаїками. На цих мозаїках розказано історії про те, як курди, християни й сирійці мирно співіснують в межах Мардіна. Цей національний коктейль – секрет місцевого колориту й неповторної кухні. Уяви, в цьому місті досі можна почути, як звучить арамейська – рідна мова Ісуса Христа.

4. Озеро Ван

Озеро Ван – ще одна далека, але вартісна турецька локація. Воно знаходиться майже на самому кордоні з Іраном й має у своєму доробку декілька рекордних звань. Це:

найбільше озеро Туреччини;
найбільше содове озеро у світі;
четверте за розміром у світі безстічне озеро.

Турки вірять, що в озері живе первісне чудовисько, й навіть часом фіксують його на фото/відео. А делегації реальних вчених абсолютно серйозно шукають докази його існування. Втім, тут є й реальна дивовижа, яку можна побачити на власні очі – зграї ванських котів, котрі щоранку плавають у водах озера, полюючи на здобич. Ще в озері водиться ендемічна «перлинна» кефаль, яку в інших водоймах не зустріти. В місцевих ресторанчиках її готують за старовинним рецептом.

Посеред озера є острів Ахтамар. На ньому – руїни палацу вірменських правителів Арцрунідів. На менших островках – руїни храмів та церков. На захід від міста Ван – руїни величної цитаделі, збудованої ще за часів царства Урарту. Ще в місті є археологічний музей, в якому зібрані всі артефакти, знайдені під час розкопок на березі водойми. Тож якщо цікавишся історією, кращого місця для відпочинку годі шукати.

5. Лікійська стежка

Ця локація – той випадок, коли популярність локації (а вона добре відома) ніяк не корелюється з її цікавістю. Лікійською стежкою називається пішохідний маршрут вздовж півострова між Анталією та Фетхіє. Колись на території цього півострова існувало Лікійське царство, звідси й назва.

Створила маршрут британська мандрівниця у 1999 році, «прив’язавши» його до старих римських доріг й стежок, якими колись пов’язувались між собою селища Лікійського царства. Тому мандрівка виходить насиченою. Дорога минає ущелину метеликів, безліч разів виходить до узбережжя з чистими пляжами, проходить повз декілька лікійських міст (Летоон, Ксантос, Міра) й островів. Нею можна дійти до каньйону Гейнюк, гір Олімпос й Химера. Словом, на цьому шляху можна оглянути добру частину всіх цікавих місць Туреччини.

Та й стежина не мала, погодься. Зазвичай на повний похід нею потрібно приблизно 30 днів. Вона буде хорошим варіантом для бюджетної подорожі – мінімум витрат на транспорт, безпечний й простий пішохідний маршрут, не треба морочитись, намагаючись охопити все найцікавіше. Якщо твоя подорож коротша, можеш приділити Лікійській стежці менше часу – почати з будь-якої точки й покинути маршрут тоді, коли заманеться.

Читайте також: Як організувати трекінг по Лікійській стежці

6. Острів Кекова

До цього мальовничого острова можна потрапити, крокуючи Лікійською стежкою. Або ж приїхати навмисне, щоб побачити таємничу турецьку Атлантиду. Точніше, Доліхісте – стародавнє місто, яке розкинулось на узбережжі острова, а потім почало потихеньку тонути через рух тектонічних плит.

Ти зараз подумаєш, що це ідеальна локація для того, щоб займатися дайвінгом. Саме про це мріє чимало туристів й археологів, та пірнати з аквалангом тут заборонено. Єдине доступне задоволення – купити екскурсію на човні з прозорим дном. А поплавати з аквалангом все ж можна, але за межами охоронюваної території.

7. Гори Олімпус (Тахтали) та Химера (Янарташ)

До цих гір теж можна дійти, крокуючи Лікійською стежкою. Але знаходяться вони на самому кінці маршруту, тому за потреби можна їх відвідати окремо. Щодо гори Олімпус, то так її називають лише туристи. Місцеві ж звуть її Тахтали. Висота гори – 2365 м, вона є найвищою точкою національного парку Олімпус. Знаходиться чимало охочих зійти на її вершину, але завдання це доволі складне. Втім, недавно побудований витяг його значно полегшує.

Біля підніжжя гори колись існувало місто з однойменною назвою. Спочатку грецьке, потім римське, зараз воно перетворилось на купу гарних руїн. За переказами, його жителі вважали, що на вершині гори цілком могли жити (постійно чи час від часу) боги. Особливо підігрівала їхню фантазію гора Химера (Янарташ). Річ у тім, що з її надр постійно вириваються язики вогню. Це стається через витік підземного газу, який загоряється від контакту з киснем. Але стародавні мешканці вважали, що в горі ув’язнена Химера.

Читайте також: Музеї Стамбула, які варто відвідати

8. Печера Дамлаташ

Пропозиція відвідати печеру в Туреччині – трохи оксюморон. Тут ти й так постійно потрапляєш до печер: храмів, монастирів, фортець та навіть скельних готелів. Але ця печера – інша. Її відкриття у 1948 році було повною випадковістю: робітники видобували каміння, а знайшли вхід до невідомої печери. Всередині виявили скупчення сталактитів та сталагмітів віком 15 тисяч років. Й повітря з підвищеним вмістом діоксину вуглецю. Печера максимально безпечна, тут складно заблукати, а ось знайти її легко – локація знаходиться прямісінько посеред міста Аланія.

Звісно, цей перелік аж ніяк не можна назвати повним. В запасі у Туреччини ще є сотні цікавих місць. Але він точно допоможе тобі побачити різну Туреччину: гірську та рівнинну, повітряну й печерну, європейську й автохтонну. Неповторну Туреччину.