Епідемії, економічна криза або зміна екології залишають після себе закинутими цілі міста, підприємства та велетенські машини, які використовували люди. Коли ми говоримо про закинуті місця в Україні, то першим ділом згадується Чорнобильська Зона відчуження. Проте, на теренах нашої країни є ще багато місць, де можна спостерігати як природа виграє в боротьбі з людиною та відбирає назад все, що їй колись належало. І сьогодні ми відправимось в подорож до велетенських кранів, які завмерли та нагнули свої шиї до води, наче скелети давно померлих динозаврів.
Історією подорожі поділився Лата Євген, колишній оператор National Geographic, альпініст, мандрівник, автор каналу Omriyana.
Ще з часів роботи в National Geographic мене ваблять різні важкодоступні та атмосферні місця. Я багато часу витрачаю на дослідження та пошук покинутих людьми місць в різних куточках світу. Про ці екскаватори, що покояться в закинутому кар’єрі поруч з містом Олександрія (Кіровоградщина) я вперше дізнався близько 5 років, проте тільки зараз знайшлися час та натхнення, аби поїхати та спробувати потрапити туди. Пандемія коронавірусу та Пасхальні свята давали надію, що територія затопленого кар’єру не буде охоронятися, хоча насправді ми до кінця не були впевнені, що велетенські монстри, ще досі не порізані на метал.
Константинівський вугільний кар’єр почали експлуатувати в 1987 році. В кращі часи в ньому добували більше 1 млн тонн бурого вугілля на рік. Це наймолодший кар’єр підприємства “Александрияуголь”, в яке входило три шахти та сім вугільних розрізів. Після розвалу Радянського союзу на підприємстві були не найкращі часи. На початку 2000-х років працювали лише два розрізи, а кількість персоналу було скорочено з 15,000 до 6,000 людей.
У 2008 робота на кар’єрі зупинилась повністю. Корупція та світова криза загнали підприємство в скрутне положення та високі борги перед державою. Через борги відрізали постачання електроенергії, зупинились машини та насоси – кар’єр швидко почало затоплювати підземними водами. Машини лишились законсервованими та не було чіткого розуміння, що робити далі з цими велетенськими екскаваторами. Одна з машин це 16-ковшовий роторний екскаватор ЭРШРД-5250, маса якого 4100 т, а висота больш ніж 30 метрів. Його зробили на Українському заводі Азовмаш, а потім протягом майже 3 років перевозили деталі та збирали на місці в кар’єрі. Зрозуміло, що швидко розібрати та перевезти цей екскаватор в інше місце неможливо. Тим більше, що іншого місця просто не було…
Ми приїхали до кар’єру пізно ввечері. Останні кілометри довелось їхати полями, щоб не викликати підозру в селі та не натрапити на охорону. Після короткої розвідки місцевості ми домовились спробувати залізти на ці крани на світанку та поставили намет посеред поля, неподалік від кар’єра.
Зранку було дуже холодно, близько 2 градусів тепла. А це означає, що комусь з нас доведеться роздягнутися та лізти в холодну воду. Нас троє, ми без човна, тому єдиний вихід потрапити на металеві конструкції – вплав. Щоб не мокнути всім, ми вирішили, що одна людина перепливе, залізе на “монстра”, повісить мотузку, щоб зробити переправу для людей та особистих речей. За результатами жеребкування, мокнути довелось мені (дивно, адже я завжди перемагав в таких речах).
В той день у нас не трапилось жодних труднощів. Перший час ми ходили по закинутих кранах дуже обережно, щоб нас не було чутно та видно з берега. Проте дуже скоро ми зрозуміли, що план поїхати на Пасху був вірним, тому охорони, швидше за все, просто не має. Коли планували подорож, то чули багато історій від шукачів пригод, яких знімали охоронці та поводили себе доволі грубо, тому не дуже хотілося потрапити до них.
Якщо ж ти сам колись наважишся поїхати в цей кар’єр та захочеш залізти на один з кранів, то не треба пробувати домовлятись з охоронцями. Ця спроба не буде успішною, проте вони будуть знати про твої замисли, тому в цей день залізти вже не вийде. Село, яке примикає до кар’єра треба об’їхати з заходу та в жодному разі не пробувати їхати в кар’єр через саме село. Важливо зрозуміти, що кар’єр та машини охороняють в першу чергу від мародерів та мисливців за металом. Тому бажаю тобі не попастися 🙂
Подробиці про те, як все було, ти можеш глянути в цьому відео.
Telegram 
