"Краще кілька разів з'їздити в одну і ту ж країну, ніж відвідати багато різних просто для галочки"

Як подорожує Влад,
який "Однією правою"
інтерв'ю
Влад Хільченко — спортсмен, тревел-блогер і автор YouTube-каналу "Однією правою". Він катається на сноуборді, грав в американський футбол і захоплювався велоспортом, тож зовсім не дивно, що його канал присвячений саме активного відпочинку.

Свій канал Влад запустив у вересні 2019 го і зараз у нього — понад 62 тис підписників. Всі вони — органічні та підписалися на "Однією правою" самі, стверджує блогер. У цьому інтерв'ю він пояснює, за яким принципом вибирає країни для подорожей та розповідає, з ким його часто порівнюють фанати тревел-блогів в YouTube.
інтерв'ю влад хілченко одной правой
– Розкажи про свою першу подорож за кордон. Якою вона була?
Це цікава історія. Моєю першою поїздкою мала стати поїздка до Іспанії — з серфінгом, рок-концертом і взагалі дуже насиченою програмою. Та з усієї нашої компанії тоді візу не дали тільки одному мені. Це був мій перший подібний досвід.

Через півроку після цього я поїхав з друзями до Словакії кататися на сноуборді — ми їхали з Харкова вчотирьох з усім спорядженням у старенькому Ford Mondeo. Це був дуже яскравий досвід автоподорожі, після якої водій відсипався ще півдня.
– Часто трапляється так, що перші подорожі за кордон — це поїздки кудись не дуже далеко, скажімо, до країн Європи, та у бюджетному форматі: лоукости, хостели, проста їжа тощо. Проте з часом і з досвідом з'являється бажання спробувати більш комфортабельний та, відповідно, більш дорогий формат. Чи змінилася якість твоїх подорожей з часом?
Я і досі полюбляю максимально бюджетний формат відпочинку: недорогі готелі або намети, обіди у придорожніх кафе без супержитла. Проте іноді, якщо формат подорожі це дозволяє, можна пожити і у більш дорогих і комфортабельних готелях.
– Як у тебе з'явилася ідея запустити свій канал і яким чином ти вибирав відповідний формат для нього?
Я катаюся на сноуборді останні шість років. Але про сноубординг мало хто розповідає, в YouTube дуже мало контенту про таке. Я вирішив зробити про це відео, яке, в результаті, "вистрілило" — про поїздку до Казахстану. Ми ночували в горах, у незвичайних диких місцях — під час цієї дійсно класної пригоди вдалося зібрати досить багато матеріалу. З тих пір такий формат у мене і прижився — напіврепортажні розповіді про поїздки в гори.

У якийсь момент я зрозумів, що сноуборд — це, звичайно, добре, але це чисто зимовий варіант. А потрібно робити щось і в міжсезоння теж. Якраз грянув ковідний карантин, багато країн позакривалися, і ми з друзями поїхали на авто в Карпати. Про цю поїздку я зробив відео, яке набрало найбільше переглядів на каналі. Так я зрозумів, що можна розповідати не тільки про сноубординг.
– Раніше ти працював в ІТ-сфері. А зараз чим займаєшся крім подорожей і зйомок відео?
Зараз більше нічим. Так, я працював в ІТ та пробував поєднувати це все з тревел-блогінгом. Але це дуже складно. Щоб тримати планку, потрібно випускати хоча б одне-два відео на місяць. Якщо хоче встигати, тоді не вистачає часу ні для якого іншого життя — я маю на увазі хобі, зустрічі з друзями, тренування і таке інше.

У мене був такий період, коли на роботі я мав можливість працювати віддалено. Півдня я катався на сноуборді, приходив додому і працював решту часу, а вночі монтував відео. Але це було досить складно. Тому я зважився все ж таки піти з цієї сфери і цілком присвятити себе подорожам. До того ж, навесні минулого року в зв'язку з коронавірусною пандемією наш проект сильно скоротили. Так що, можна сказати, все збіглося і питання вирішилося само по собі.
– А до того, як стати блогером, ти подорожував загалом частіше чи ні?
Навіть коли працюєш у офісі, так чи інакше все ж доводиться узгоджувати із керівництвом відпустки, графік навантаження і таке інше, чітко окреслювати тісні часові проміжки. Тому якщо подорожі траплялися, умовно кажучи, раз на кілька місяців, то це уже можна було вважати успіхом. Тому коли я пішов з офісу і став працювати віддалено, звісно, і подорожувати став частіше.
– У тебе досить великий арсенал різної техніки. Ти починав з таким серйозним набором чи все ж таки спочатку була більш проста техніка?
Починав з "гоупрошок" та зйомок на телефон. Потім купив собі маленьку камеру зі стабілізатором DJI Osmo Pocket. Після цього в хід пішли дрони та інше.

Зараз у мене дуже багато техніки — це частина мого хобі, я нею дійсно цікавлюся. Довгий час моєю основною камерою був Canon, зараз же це Lumix S5 від Panasonic — я перейшов на повний кадр. Також у мене є два дрони — один основний, другий — трохи менший. Є маленька камера зі стабілізатором і кілька великих камер — використовую їх в залежності від того, яку саме зйомку планую і де.
– Чи є у тебе якийсь контентний план з наповнення каналу?
У мене немає контент-плану як такого. Умовно кажучи, є місця, які я вже зняв, і місця, які вже хочу зняти — такий собі список бажань. Іноді під час пропозицій співпраці у мене запитують, які плани на майбутнє по відео я маю. Насправді, я можу планувати тільки одну-дві найближчі поїздки, але не далі. Планувати більше, ніж на два місяці, нелегко. Особливо з урахуванням коронавірсу, який вносить свої корективи.
– Тобто з планами на 2021-й все теж досить туманно?
Якщо вибирати з тих країн, які для нас відкриті в цьому році, то це, звичайно, Туреччина. В цьому сезоні вона для мене стала, так би мовити, "Грузією з минулого сезону", тому що до карантину я багато часу провів у Грузії, а потім так само у Туреччині. І хотів би повернутися ще. Ну і до Грузії теж хотілося б знову з'їздити. Я повертаюся до неї з року в рік, це — одна з моїх найбільш улюблених країн. Мабуть, друга найулюбленіша країна після України.
– Скільки країн ти вже відвідав?
Десь близько двадцяти, напевно. Насправді, я їх не рахую. Я для себе вирішив, що краще кілька разів з'їздити в одну і ту ж країну, ніж "для галочки" відвідати купу різних країн. Тому не можу похвалитися великою кількістю. Наприклад, я об'їхав всю Європу, але ще не був ніде в Скандинавії, не був у країнах Балтії, на Балканах бував тільки в Болгарії.
– А які країни найулюбленіші? Крім Грузії, яку ти вже згадував.
В першу чергу, я орієнтуюся на місця і міста, а не на країни. Мені дуже сподобався Берлін — підкорив своєю простотою в плані впорядкування міста, своєю багатогранністю. Ще — Амстердам. Хоча я не знаю людину, якій був він не сподобався.

Кілька разів бував у Альпах, але завжди намагаюся їздити в різні місця — за різним досвідом. З іншого ж боку, там цей досвід всюди в чомусь схожий. Незважаючи на те, що Альпи — великі, різноманітні та красиві, вони красиві дуже подібним чином. Це зовсім не те ж саме, як, наприклад, з'їздити куди-небудь на Близький Схід, де можна знайти і пустелі, і які-небудь стародавні руїни, наприклад, і сучасні міста.
– Чи не заважає необхідність постійно знімати, шукати контент для відеоблогу самому відпочинку? Або, можливо, у тебе бувають поїздки просто заради відпочинку, а не заради зйомок?
Насправді, якщо ти заздалегідь плануєш, що ось, я поїду відпочину, а там, якщо пощастить, можливо, заодно і познімаю щось, в результаті не завжди виходить зробити заплановане. Себе потрібно налаштовувати, що зйомки — це робота. Але не постійна, звичайно. Наприклад, з десяти днів поїздки можна виділити половину безпосередньо на самі зйомки, а решту — на відпочинок, спілкування та на вивчення локацій.

Крім того, з урахуванням моєї гірської специфіки, на все дуже сильно впливає прогноз погоди. Наприклад, я нещодавно був на Драгобраті. Загалом пробув там десять днів, і з них всього двічі на кілька годин визирало сонце. В такі моменти доводилося швидко бігти і знімати. Гори — вони такі, непередбачувані в цьому плані.
– Ти надаєш перевагу плануванню майбутніх поїздок заздалегідь, або ж частіше дієш спонтанно?
Зазвичай у мене є якась конкретна мета відвідування тієї чи іншої країни — головний об'єкт. Це може бути якийсь конкретний гірськолижний курорт, наприклад. Але я розумію, що крім нього заодно можна буде подивитися і ще що-небудь.

Ось, наприклад, я нещодавно був у Болгарії. Планував відвідати лише гірськолижний курорт. Однак під час планування трансферів з'ясувалося, що таймінг дозволяє мені побачити ще два великих міста, що я і зробив.
– Ти рекламуєш десь свій канал? Чи всі твої підписники приходять самі по собі?
Ні, не рекламую. У своїх відео я навіть не надто вмовляю глядачів підписуватися на мій канал. Хоча, може, варто було би і спробувати. Однак в кінці кожного випуску є так званий "голос після відео", де я нагадую про те, що його можна лайкнути, поділитися, підписатися тощо.

Я вірю, що в YouTube все ще є деяка органіка, що люди можуть приходити на сторінку, коментувати, шерити і рекомендувати це іншим, просто тому що їм це і правда подобається. Зараз у мене 60 тис підписників — це не те щоб дуже багато, але всі ці люди прийшли туди самі, самі підписалися. Тобто вони самостійно прийняли рішення натиснути на цю кнопочку.
– Чи часто тобі пишуть відгуки твої глядачі? Можливо, було щось, що особливо запам'яталося?
По-перше, я хотів би сказати, що всім, хто мріє завести канал на YouTube, потрібно спершу навчитися фільтрувати хейт у свій бік та не приймати все, що вам пишуть, близько до серця. У реальному житті я дуже недовірливий в тому, що стосується справжнього життя, а не віртуального. Але те, що мені пишуть в інтернеті, намагаюся ділити на два — хоча б тому що через своє невігластво люди можуть написати щось, не думаючи, а вже на наступний день пошкодувати про це.

Що ж стосується позитиву, то мені часто пишуть коментарі, мовляв, що поїхали за моїм маршрутом — тим, який я до того розробляв разом із друзями, і це було дуже круто, і мої напрацювання виявилися дуже корисними. Звичайно, це мотивує.

Кожен, хто сьогодні пов'язує своє життя із тревел-блогінгом, отримує дуже багато порівнянь — позитивних, негативних і нейтральних. Наприклад, часто це порівняння із Антоном Птушкіним. І, з одного боку, ці фідбеки якоюсь мірою навіть трохи забавляють мене, бо ж якщо тебе з кимось порівнюють, значить, ти дійсно на правильному шляху. Але з іншого ж боку, коли є тільки одне мірило, це не дуже добре. Адже контент на YouTube дуже різноманітний.
– Чи є плани щодо подальшого розвитку каналу?
Не хочеться загадувати наперед. Як я вже казав, у мене немає якоїсь довгострокової стратегії. Я просто хочу їздити туди, куди мені самому цікаво. Тож наразі мій головний план — це продовжувати подорожувати.
Теги: