Як виживають у війну мальовничі курорти українського Півдня

В це важко повірити, але ще пів року тому причиною говорити про “нову нормальність” для українців була не кривава війна, а коронавірусна хвороба.

Не маючи можливостей вільно пересуватись за кордоном, шукачі мандрів з усієї країни обмилувати мальовничий український Південь — курорти та об’єкти туризму Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. 

Цьогоріч в Україні туристичний сезон не стартував, і стартує, певно, нескоро. Люди не їдуть відпочивати на море, адже майже всі курорти узбережжя Чорного та Азовського морів захоплені, і окупації адекватна туристична діяльність тут неможлива.

Розповідаємо, чим впродовж останніх місяців живуть міста і містечках на українському узбережжі, “звільнені” окупантами від туризму. 

Бердянськ, Запорізька область 

Бердянськ окупували швидко. Вже 27 лютого до міста зайшла російська військова техніка,  що залишається тут і дотепер. І її стає дедалі більше, саме сюди днями вирушила чергова колона російського заліза з захопленого Маріуполя. 

Хоча росіяни не завдають місту значних руйнувань обстрілами, його знищують зсередини. Оселі евакуйованих та магазини грабують, вивозячи техніку та меблі. В місті немає газу, вимикають український мобільний звʼязок, українські продукти та ліки не пропускають.  

Майже всі, хто мав гроші та можливість, виїхали. Залишаються в Бердянську передусім літні люди, жінки з дітьми та ті, хто не міг залишити своїх тварин. 

Місцеві мешканці в коментарях для ЗМІ порівнюють рідне місто з попередніми роками та впевнено кажуть, що “Бердянськ просто вимер”.

Деякі місцеві кафе продовжують працювати й в таких умовах. Ціни в меню дублюють в рублях за курсом 1:2, охочих заскочити бодай на філіжанку кави небагато. Не знаходяться й натовпи охочих позасмагати чи поплавати. Цьому не сприяють ані вибухи в порту, які окупанти пояснюють розмінуванням, ані загроза розповсюдження інфекцій, які може принести море до бердянського узбережжя з сусіднього Маріуполя. 

фото окупованого бердянську 2022 війна
Фото RadioSvoboda.org

По обіді вулиці курортного міста стають майже безлюдними — місцеві виходять на вулиці хіба зрання і тільки за найнеобхіднішим, каже Тетяна Тіпакова з бердянського турагентства Join UP. 

“Місто вимерло просто. Люди пересуваються вранці тільки — з 8 до 11, аби купити щось поїсти. Потім сидять вдома. Працюють ті, хто залишився… Колаборанти. От вони працюють. Але що вони там заробляють? У людей немає грошей на їжу, на ліки. Хто ходитиме в ті кафе?”, – додає жінка, що виїхала з окупованого міста. 

фото кафе бердянськ в окупації 2022
Фото RadioSvoboda.org

Не перетворилися на “нових туристів” і окупанти, які, за численними повідомленнями ЗМІ, в червні почали перевозити до захоплених населених пунктів на Запоріжжі свої родини. Не стали “відпочивальникам” і люди, яких росіяни завозили до Бердянська на пару днів як масовку для фільмування чергового псевдоновинного шоу для пропагандистського телебачення. 

За словами Тетяна Тіпакової, місто доволі швидко оговталося від пандемії коронавірусу. Лише за кілька місяців після першого локдауну навесні 2020 року вийшло приблизно на 80% доковідного потоку туристів. Вона впевнена, що туристи повернуться невдовзі після деокупації території, хоча це й можу зайняти більше часу.

“Я, як представниця туристичної галузі, не переживаю. Я знаю, що місяць, може, два-три, і галузь почне працювати. Бо люди таке пережили, вони хочуть спокою, не трястися, повідпочивати. Але у Бердянську це залежатиме і від того, коли його розмінують. Я думаю, коли окупанти будуть відходити, все замінують. Якщо відіб’ють місто у вересні-жовтні, курортного сезону у нас не буде. Але є бази, які працюють як санаторії, і взимку. За пів року ми відновимося хіба не до 80% роботи. Ми ж українці, ми не сидимо. Ми працюємо”, – впевнена вона. 

Кирилівка та Бирючий острів, Запорізька область

Російські військові увійшли в селище Кирилівка Запорізької області 25 березня. Вже 18 квітня Запорізька обласна військова адміністрація заявила, що бази відпочинку, які розташовані там, цьогоріч не працюватимуть. Там пояснювали, що “на березі моря багато мін, а на території баз відпочинку стоять “Гради”. Вже травневе перехоплення розмови, опубліковане розвідниками, свідчить, що російські військові захоплюють бази відпочинку. 

Колись популярне курортне селище через навалу російських військ спорожніло. На початку літа з’являлися фото курорту, які свідчать: в Кирилівці немає ані людей, ані медуз, які останні кілька років дошкуляли відпочивальникам. Бази відпочинку зачинені та не приймають гостей, ніхто не продає рибу та фрукти на узбіччях, магазини та ринки не працюють.

Кирилівка фото в окупації як виживає курорт
Фото: t.me/eto_zp

Під кінець червня в окупованому селищі все ж побачили відпочивальників. Утім усі вони — мешканці області. 

Зрештою на Кирилівку чекала нова напасть, через яку, ймовірно, перестануть приїжджати й місцеві. В Азовське море знову повернулися водорості, а вода настільки сильно зацвіла, що перетворилася буквально на болото.

Косу Бирючий острів — заповідну зону з базами відпочинку, перевагою якої для туристів було те, що вона розташована далеко від метушні (на відстані майже 15 км від галасливої Кирилівки) — чекала та сама доля. 

На величезний піщаний острів Бирючий завітали хіба російські мародери із “гарячим туром”. У квітні окупанти, зокрема, пограбували дачу українського президента Володимира Зеленського.

дача Зеленського на острові Бірючий

Днями у мережі показали, як сьогодні виглядає Бирючий острів. Він зарослий травою, але так само прекрасний і чекає на звільнення і потік гостей.

Генічеськ, Херсонська область

Українські рожеві озера є не тільки популярним місцем для відпочинку, а й чудовою локацією для фотосесії. Одне з найпопулярніших рожевих озер — Генічеське. Дістатися туди можна від Генічеська, доїхавши до Генгорки. Далі — кілька кілометрів пішки. 

Колись тут видобували сіль, але тепер завод не працює, а саме озеро, розташоване в межах Арабатської Стрілки, перетворилося в місцевий курорт.

Традиційно у розпал літа на Арабатській Стрілці проводиться масштабний фестиваль Wave spot з виступами відомих виконавці та кайт-серфінгом – катанням по хвилях за допомогою повітряного змія (кайта). Фест проходив кілька разів за літо і тривав три дні – два на кайт-станції, а ще один – на Рожевих озерах. 

Утім завдяки окупантам сьогодні локація, за якою ще минулого року “полювати” тисячі українських туристів пустує. Місцеві мешканці, що залишаються жити в окупації, час від часу викладають на сторінці громади в Facebook актуальні фото порожніх пляжів. Ті, хто евакуювався і сумує за рідним краєм, щиро дякують і ностальгують, та й зізнаються: “Пусто аж серце крає”.  

Серед відвідувачів туристичних об’єктів — хіба що місцеві. Дехто навіть намагається влаштовувати різноманітні розваги на пляжах. До прикладу, 10 липня провели “День рибалки” для дітей та дорослих — з лотереями, конкурсами та спортивними змаганнями. “Повернення в минуле”, — так захід характеризують місцеві.

Знаходяться й ті, хто у втраченому туристичному сезоні бачить переваги. Пишуть, мовляв “приїжджайте з дітьми, пляжі пусті, джерела пусті, з малими хоч перечекайте, відпочиньте”. Та й ті, хто заробляв на здачі житла в оренду туристам, намагаються бачити в ситуації, яка склалася, позитив. “Комфортний відпочинок в Генічеську став ще доступнішим, час їхати на море”, пишуть вони в оголошеннях про оренду. Для потенційних туристів навіть влаштовують перевезення окупованими територіями. 

В соцмережах місцеві пишуть, що дефіциту продуктів та ліків в регіоні немає (товари возять як з території захопленого росіянами Криму, так і з України). Утім ціни зависокі, а роботи немає. 

Спільнота громади в соцмережі рясніє оголошеннями про спроби знайти бодай якусь роботу (навіть для підлітків), пропозиціями низькооплачуваної роботи в Криму. Чимало повідомлень — про пошук транспорту на вільну територію України. Генічани намагаються вибратися до Запоріжжя, або ж у Європу. Шлях до останньої непростий і коштує чимало — дістатися до Польщі через Росію, Латвію та Литву обійдеться в пів тисячі доларів. До столиці країни-агресора довезти пропонують за 200 доларів.

Асканія-Нова, Херсонська область

Асканія-Нова” є найбільшим степовим заповідником Європи. Щорічну кількість відвідувачів до пандемії COVID-19 оцінювали у 140 тисяч туристів. 

Державний заповідник був заснований 124 роки тому і побачив вже чимало звірств росіян. Зокрема, за “совєтів” у 1933 році у заповіднику відбулись масові арешти переважної більшості працівників. Після цього заповідник втратив свій номінальний статус і фактично перестав існувати як природоохоронна установа на наступні півстоліття.

Асканія Нова в окупації
Фото: facebook.com/AskaniaNovaZapovednik/

Цьогоріч заповідник, його працівники та мешканці змушені боротися за життя. “Асканія-Нова”, як і ще 1 біосферний та 8 природних заповідників, 13 національних парків перебуває під контролем окупантів з першого ранку війни. 

Запаси їжі та палива в “Асканії” були лише до кінця зими. Вже навесні адміністрація біосферного заповідника заявила про те, що заповідник не має доступу до своїх бюджетних рахунків, тому тварин доводиться утримувати власним коштом. Там просили про фінансову допомогу. В умовах окупації єдиним способом отримати гроші для працівників “Асканія-Нова” був рахунок PayPal.

асканія нова заповідник в окупації війна 2022
Фото: Фото: facebook.com/AskaniaNovaZapovednik/

З часом заповідник вже зміг адаптуватися до нових умов та налагодив постачання з сусідніх сіл, які також знаходяться в окупації, але ще мають запаси деяких продуктів. 

“Все знаходиться поруч, що зручно і дуже рятує, адже ланцюги логістики з початком війни перервалися”, – розповідала співробітниця заповідника.

Час від часу адміністрація виходить на зв’язок. Зокрема, у травні писали: “Вітання з Біосферного заповідника “Асканія-Нова”. Ми на місці, продовжуємо працювати. Нам складно, але ми віримо, сподіваємося і тримаємося. Безмежно вдячні всім вам, кожному, за неймовірну підтримку, яку ви надаєте зараз заповіднику!”. 

Станом на середину липня ситуація в заповіднику не змінилася. Згідно з останнім повідомленням від заповідника, працівники продовжують докладати усіх можливих і неможливих зусиль для його збереження. 

“Як живе увесь цей час заповідник? Усе просто і складно одночасно – тримаємось і утримуємо колекції, усупереч усьому і завдяки надихаючій підтримці усіх небайдужих!  Ситуація поки не змінилась”, — кажуть в заповіднику. 

“Асканія-Нова” досі залежить від благодійних внесків — держава перераховує гроші тільки на зарплати співробітників і сплату за комунальні послуги. 

На сьогодні критичні потреби заповідника по кормах, паливу, ветпрепаратах, будматеріалах для поточного ремонту тощо закриті або відтерміновані. Закупили обладнання, яке допоможе в умовах проблем з електропостачанням. Це, кажуть в заповіднику, допоможе протриматись у найбільш критичний період. 

“Попри відсутність поточних видатків, на сьогодні установа функціонує у цілком належному стані. Що далі – побачимо. Ще раз висловлюємо щиру подяку всім за підтримку та участь у житті заповідника! Ми робимо усе можливе аби зберегти асканійську природу й історію. Розуміємо, що ситуація може змінитись будь-якої миті”, – розповідають в “Асканії-Новій”. 

Там “готуються до гіршого та вірять в краще”. Разом із “Асканією Новою” віримо в ЗСУ і сподіваємося на його якнайшвидше звільнення!

Джарилгач і Тендрівська коса, Херсонська область 

Джарилгач  – найбільший острів України та Чорного моря та найбільший безлюдний острів в Європі. Щороку тут відпочивали близько 50 тисяч туристів, яких вабили 40 кілометрів піщаного пляжу та дивовижна природа. 

Утім окупанти зробили Джарилгач по-справжньому безлюдним.

джарилгач в окупації що відбувається
Фото: архів veterdoit.com

Навіть маючи бажання туди тепер не дістатися. Раніше популярним маршрутом до острова був шлях через Херсон, дали до Скадовська, звідти — човном чи катером до острова (плисти близько 30 хвилин). Сьогодні і Скадовськ, і Херсон під російською окупацією. Тепер туди ніхто не їздить, ані малі, ані великі катери не курсують. 

Та сама доля чекала на Тендрівську косу. Цей довгий вузький острів ставав гаванню для тих, кому хотілося пожити без галасу і людей. Адже на косі — ані доріг, ані магазинів, ані зв’язку, а серед мешканців — хіба легендарний військовий, що залишився тут після закриття військової бази. 

Безлюдний острів, утім, має чимало принад. До прикладу, фантастичний маяк та затонулий ескадронний міноносець «Фрунзе», куди сміливці влаштовують запливи з аквалангом. 

Острів вважається частиною заповідної зони, тому і раніше звичайному туристу потрапити в ці місця було майже неможливо. Тепер ця задача абсолютно не виконувана. Усі найближчі населені пункти — Залізний Порт, Лазурне й Геройське перебувають під окупацією росіян.

Станіславський каньйон, Херсонська область

Невелике українське село Чорнобаївка за останні місяці щільно вкоренилася у свідомості українців як місце, куди окупанти приходять помирати. Утім це непримітне село без значних пам’яток архітектури та знакових пам’ятників також є важливим перевалковим пунктом для тих, хто хоче дістатися Станіславського каньйону (в народі — “Херсонські гори” або ж “Херсонський Гранд-Каньйон”). Цей каньйон, розташований на березі Дніпро-Бузького лиману,  — одне з наймальовничіших місць України. 

Як і будь-які здобутки українців (навіть якщо вони подаровані нам природою) від початку повномасштабної війни Херсонський Гранд-Каньйон не дає окупантам спокою. Вони прирекли мешканців Станіславської громади на майже нескінченні обстріли. Та й навіть не приховують, що їхня мета — руйнувати й ще раз руйнувати.

“Ми тут у вас, в Україні, руйнуємо те, чого і близько не мали вдома”, – цитував окупантів в травні голова Станіславської громади Іван Самойленко, якого загарбники брали в полон.

Відпочивальників на пляжах тут, як і всюди на Півдні, обмаль. Спекотні дні люди тут проводять не узбережжі, а відновлюючи водо- та світлопостачання, перебої з якими трапляються внаслідок обстрілів по кілька разів на тиждень. 

станіславські гори фото в окупації
Фото: Ivan Samoylenko

Кінбурнська коса та Очаків, Миколаївська область

Кінбурнський півострів, що поділяє собою Яголицьку затоку Чорного моря та Дніпровсько-Бузький лиман, — один з найкращих морських курортів України.

Сюди туристи приїжджають заради чистої води, чудових видів та неймовірних солоних озер. Така собі філія відпочинку в “диких” умовах та єднання з природою. Останню безжально нищать окупанти. 

В травні росіяни влаштували на Кінбурнській косі масштабні пожежі. Під загрозою опинилися місця проживання диких птахів та найбільше поле орхідей у Європі. Пожежа вражала своїми масштабами. Її було чітко видно зі супутника. 

пожежі на кінбурнській косі окупація

“Ніколи так не горіла Кінбурнська коса. Навіть у тому ж 2001-му, коли вигоріло 1100 га. Вогонь валить в обидві сторони”, — писав Євген Лютер з громадської організації Kinburn Camp.

Пожежі тривали понад тиждень, продовжує горіти коса й в влітку. Через бомбування горить сосновий ліс, степи, гинуть дикі тварини. 

Ліквідувати пожежі від початку не було чим — техніку і паливо забрали окупанти. Місцеві, діючи на свій страх і ризик, роблять періодичні виїзди до Херсона за паливом, а далі — на гасіння пожеж на старій техніці. Патрулювання території відбувається щодня.

Кожен виїзд на гасіння може коштувати цим героям життя — чимало доріг заміновані. Воду для ліквідації пожеж беруть з моря, а сосновий ліс огороджують мінералізованими смугами ораної землі, щоб стримати вогонь.

окупація Кінбурнської коси пожежі
Фото: instagram.com/kinburnlife/

До Очакова окупанти не дійшли, але він знаходиться усього за 3 кілометри водою від окупованої Кінбурнської коси та за 30 кілометрів від нещодавно звільнених українськими захисниками територій

Очаків зазнає обстрілів по кілька разів на тиждень. Крім численних людських жертв, окупанти також спричиняють пожежі на полях Миколаївщини.

З 30 травня пляжі та інші зони відпочинку на території Очаківської громади не працюють, а їхнє відвідування заборонено для цивільних осіб. 

Місцева влада чітко висловила свою позицію щодо перспективи відкриття туристичного сезону. 

“В нас йде війна. Очаків – зона бойових дій. Я не знаю, кому спаде на думку, приїхати сюди купатись. Людей вбивають, ракети літають. Кому драйву хочеться, можете сюди їх запросити”, — казав міський голова Очакова Сергій Бичков.

До того ж за інформацією американської розвідки, Чорноморський флот РФ отримав наказ ефективно блокувати цей український порт і з цією метою проводив замінування.

Місто просто вимерло як курорт. Замість фото туристів і мальовничих пейзажів, світ цьогоріч облетіла світлина що жахає. На ній – 6-річна Єва з Очакова, що загинула під час нічного обстрілу її оселі просто у своєму ліжечку наприкінці червня. 

очаків в окупації південь

Узбережжя Одещини

Миколаївська та Одеська області — єдині, що мають вихід до моря, та не перебувають під російською окупацією. З Миколаївщини ворога вибили в березні, під контролем росіян залишаються лічені населені пункти на адмінкордоні з Херсонщиною.

Утім пляжний сезон на Одещині, попри спробу місцевої влади відкрити для купання хоча б деякі пляжі, не був розпочатий. Пляжі регіону небезпечні — до берега періодично прибиває хвилями ворожі міни.

“Жоден пляж на території регіону не відкриється. Наразі узбережжя – це лінія оборони, а не зона відпочинку”, – казала речниця ГУ ДСНС в Одеській області Марина Мартиненко.

Жага місцевих мешканців, сміливих туристів та переселенців все ж побувати на пляжі нерідко долає здоровий глузд, і ризикуючи життям люди все ж шукають способи потрапити у воду. Це вже закінчилося летальними випадками, зокрема, в курортній Грибівці. 

Попри застереження влади, кількість людей на пляжах збільшується.  Поліціянти та місцева влада не встигають контролювати перебування людей на узбережжі. 

Узбережжя Одещини тепер “прикрашають” таблички, що сповіщають про замінування. А в Одесі на деяких пляжах встановили огорожі із сітки, що обмежують доступ відпочивальників до води. 

заміновані пляжі одеси сезон 2022 війна

Ворог завдає ударів по Одещині ракетами, руйнуючи, зокрема, бази відпочинку. В курортної Сергіївки обстріл окупантів забрав життя щонайменше 21 людини, зокрема, 12-річна дитина. 

фото зруйнованої бази відпочинку Одеса ракетний удар

Стають жертвами війни й мешканці акваторії Чорного моря. 

“Від ворога гинуть не тільки люди, продовжують гинути найрозумніші істоти Чорного моря – дельфіни. В Національному природному парку “Тузлівські лимани” знову знайдено 3 загиблі дельфіни азовки, а неподалік від нацпарку знайдено дельфіна білобочку”, — розповідав на початку липня доктор біологічних наук, керівник науково-дослідного відділу природного парку “Тузлівські лимани” Іван Русєв. 

За його оцінкою, загинуло не менш як 3 тисячі особин. Повідомлення про загибель дельфінів надходять з Болгарії, Румунії та Росії.

Це трапляється через потужні вибухи під час бомбардувань, після яких у дельфінів уражені органи навігації та слуху. Вони не можуть застосувати ехолокацію, тобто вони стають фактично “сліпими” (не можуть орієнтуватися в просторі, натрапляють на всілякі перешкоди, не можуть вполювати рибу та швидко виснажуються, хворіють). 

Для їхнього порятунку після перемоги буде необхідно створити заповідник чи національний парк, вважає Русєв. Він впевнений, що, коли ворог відступить, природа цього південного регіону відновиться. 

“Як би не було сумно, попри жахливі наслідки від рашистів для дельфінів, для дикої природи, все-таки природа відновиться, а неймовірна синергія степових рослинних хвиль, разом з птахами, рослинами, водами, світанками, мурахами — всі, на всіх фронтах, своєю потужною і позитивною енергетикою, всіляко допомагають українцям в боротьбі з орками. І всі мріємо про перемогу над ворогом”, — каже біолог. 

Що відбувається з українським туризмом під час війни